Митрополит Василь Липківський: матеріали до біографії (з фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України). Упорядник Л.Пилявець. Інститут української археографії АН України. — Київ. — 1993. — 48с. ISBN 5-7702-0436-2. У цьому виданні вперше друкуються чотири документи, написані в 1924-1925 роках видатним церковно-культурним діячем, митрополитом Української автокефальної православної церкви (в 1921-1927 роках) Василем Липківським. Документи містять нові відомості про життя митрополита, а також дають уявлення про становище УАПЦ в середині 20-х років, про складність її відносин з державними органами, про взаємини з іншими церквами. Видання розраховане на істориків, релігієзнавців та усіх, хто цікавиться історією УАПЦ. | |||||||
Зінченко Арсен. Митрополит Василь Липківський. — К.: ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2007. — 63 с. — (Стозір'я. Б-ка укр. родини. Духовні провідники. Громадські діячі. Правозахисники). — Бібліогр.: с. 61. ISBN 966-8968-03-4. У нарисі висвітлюється духовна спадщина видатного українського церковного реформатора та національного проводиря, педагога, проповідника й перекладача, засновника Української Автокефальної Православної Церкви 1920-х років, її Митрополита — Василя Липківського. | |||||||
| |||||||
|
У книзі К. Липківського зроблено спробу розвідки його родинних коренів, повернення до сьогодення незабутих рідних Постатей: Батька — актора, режисера, худжника Олександра Васильовича Липківського, Мами — народної артистки України Катерини Олександрівни Осмяловської, а також шановних дідів, прадідів… Значна частина книги присвячена Митрополитові УАПЦ (1921–1927рр.) Василю Костянтиновичу Липківському, спробі зробити свій скромний внесок у справу вшанування памяті цієї визначної Особистості. Як писав В. Липківський, «Єдиний спосіб відновити в нашім народі силу свого рідного вільного життя, любов до своєї отчизни України — це згадати, знати своїх предків, увійти з ними в духовне єднання, раз-назавжди твердо і ясно зрозуміти „чиї ми діти“».
Все поза часом в домовині, Немає звідти вороття… Лише первісне почуття Поверне їх із небуття Цих незабутих предків тіні… | ||||||
Перший Всеукраїнський Православний Церковний собор УАПЦ. 14-30 жовтня 1921 року. Документи і матеріали / Упорядники: Г.М. Михайличенко, Л.Б. Пилявець, І.М. Преловська. Інститут української археографії та джерелознавства України. — Київ. — Львів. — 1999. — 560с. ISBN 966-02-1243-7. У збірнику вперше публікуються протоколи засідань, канони і ухвали Всеукраїнський Православний Церковний собор УАПЦ 1921р., на якому В.К. Липківського було обрано Митрополитом. | |||||||
Другий Всеукраїнський Православний Церковний собор УАПЦ. 17-30 жовтня 1927р. Документи і матеріали / Упорядники: С.І.Білокінь, І.М. Преловська, І.М. Старовойтенко. — Інститут української археографії та джерелознавства України. — Київ. — Львів. — 2007. — 698с. ISBN 978-966-4234-0. У збірнику вперше публікуються документація (передсоборні матеріали, протоколи засідань, списки делегатів, проекти наказів тощо). Другого Всеукраїнського Православного Церковного собору УАПЦ, на якому за вимогою (наказом) ДПУ з В.К. Липківського було "знято тягар Митрополичого служіння". | |||||||
|
Мартирологія українських церков у 4-х томах. Том І. Українська Православна Церква (Документи, матеріали, християнський самвидав України). Упорядкували і зредагували Осип Зінкевич і Олександр Воронин (Українське Видавництво "Смолоскип" ім. В.Симоненка та Видавничий Фонд комітету побудови пам'ятника св. п. Митр. Василеві Липківському. – Торонто, Балтимор. – 1987. – 1206 с. ІSBN 0-914834-36-3 Library of Congress Catalog Card Number: 85-50592. Основну увагу у збірнику присвячено відродженню у 1921р. Української Православної Церкви ідеодогічним основам та устрою (УАПЦ), боротьбі за її автокефалію, життю й діяльності УАПЦ у 1921-1936 рр., переслідування УАПЦ з боку влади і, нарешті, обставинам "ліквідації" УАПЦ та нелюдському знищенню практично усього її кліру. Збірник містить численні свідчення очевидців тих подій, добре проілюстрований (більше 60 фотографій), має багату бібліографію, у якій більше ніж 600 посилань. У ТИСЯЧОЛІТТЯ ХРЕЩЕННЯ УКРАЇНИ І УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ, В ШІСТДЕСЯТ П'ЯТУ РІЧНИЦЮ 1-ГО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО ЦЕРКОВНОГО СОБОРУ І СТВОРЕННЯ УАПЦ, ПРИСВЯЧУЄМО ЦЕЙ ЗБІРНИК МИТРОПОЛИТОВІ ВАСИЛЕВІ ЛИПКІВСЬКОМУ, УКРАЇНСЬКИМ ПРАВОСЛАВНИМ ІЄРАРХАМ, СВЯЩЕНИКАМ І ВІРУЮЧИМ, ЩО ВПАЛИ ЖЕРТВОЮ БЕЗБОЖНОЇ КОМУНІСТИЧНОЇ ВЛАДИ В СРСР І СХІДНЬОЕВРОПЕЙСЬКИХ КОМУНІСТИЧНИХ КРАЇНАХ, НАЦИСТСЬКИХ ОКУПАНТІВ ТА ІНШИХ ГОНИТЕЛІВ ВІРИ. Упорядники і Видавництво «Смолоскип» | ||||||
|
Ця книга А.Річинського (1892-1956) була вперше видрукована 1933 року у Володимирі-Волинському, який тоді був "під Польщею". Книга викликала велике незадоволення польської влади, тому вона побачила світ зі значною кількістю купюр. Згодом ця праця була визнана антирадянською вже більшовицькою владою – у 1939 році книга постала головним пунктом звинувачення автора, якого було заарештовано й засуджено на десять років позбавлення волі. Покарання А.Річинський відбував в Уктлагу (трудових таборах) МВС, був звільнений у 1949 році, але додому на Волинь повернутися йому не дозволили, а направили в Казахстан на проживання. 1956 р. А. Річинський помер і був похований на цвинтарі станції Джусали Кизил-Ординської області. Написана з використанням великої кількості джерел, книга піднімає "вічні" питання відносин між народами, народом і Богом, етносом і релігією, формування сакральності народної культури, мови тощо. Автор очищає Українську церкву від привнесених московством плевел обрядовірства й ідолопоклонства, викристалізовує особливості української релігійності, Українського православ'я. Цікавими є міркування А.Річинського з питань екуменізму, зокрема поєднання Українських церков.
Вагомий розділ в книзі ("Українська церковно-національна революція в Києві 1920- 1921 р. Постання УАПЦ") присвячено створенню Української автокефальної православної церкви та її очільнику Митрополитові Василеві Липківському. | ||||||
|
У збірнику подано статті, які висвітлюють український церковно-визвольний рух у XX ст., передумови Всеукраїнського Православного Церковного Собору 1921 р., та його значення в духовному розвитку українського народу. Збірник базується на матеріалах наукової конференції, присвяченої 75-річчю УАПЦ, яка відбулась 12 жовтня 1996 р. у Києві. На конференції було зроблено більше двадцяти доповідей, представлених вченими – істориками, археографами, філософами, мистецтвознавцями, богословами з України та США. У всіх доповідях визнається, прослідковується та належно оцінюється велика роль Василя Костянтиновича Липківського у справі українського релігійно-духовного відродження, у створенні та становленні Української Автокефальної Православної Церкви. Можна відзначити, зокрема, такі доповіді: – О.Саган (Київ). Традиції українського православ'я і богословська спадщина Митрополита Василя Липківського; – Микола Вірний-Француженко (Роквіль, США). Отець Митрополит і поет.
"... Отак розумів Великий отець Митрополит Василь Липківський заповіт Великого Кобзаря Тараса Шевченка. Він жив ними, і нам заповів не забувати про них! Дух істини Христової завжди горів у душах їхніх. Про це свідчить їхня праця, їхня творчість, їхнє життя. І не випадково український народ величає їх своїми Праведниками і Святими. Не даремно!" | ||||||
|
Служіння і спадщина Митрополита Василя Липківського: матеріяли всеукраїнської наукової конферен¬ції. Київ, 17 листопада 2007 р. / Упорядник А.Л. Зінченко. – Київ, 2008. – 240 с.: іл. ІSBN 966-2954-49-Х У доповідях і виступах розкрито значення пастирського й просвітницького служіння Митрополита Василя Липківського, його драматичну боротьбу за творення й збереження Української Автокефальної Православної Церкви, висвітлено значення спадщини Митрополита в духовному набутку українського народу та проблеми вшанування пам'яті визначного національного церковного провідника. | ||||||
|
Киридон А.М. Час випробування: держава, церква, суспільство в радянській Україні 1917-1930-х років. – Тернопіль: підручники і посібники. - 2005. - 384 с. ISBN 966-07-0511-5
У монографії розглядаються державно-церковні відносини в радянській Україні 1917-1930-х років, детально аналізується механізм впровадження більшовицької моделі цих стосунків. Значну увагу у книзі приділено питанням зародження, створення й стрімкого становлення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), плідної постійної роботи її очільника – Митрополита Василя Липківського, його зусиллям збереження церковного життя в умовах, аж ніяк не призначених для духовної діяльності, -переслідувань, гонінь, репресій та утисків щодо церкви і її діячів.
"Мої брати і сестри! Коли ви бачите, що відроджується наша Українська Церква, лунає в храмах і школах наша рідна мова, починається наша рідна освіта, то знайте, що це відроджується душа нашого народу, та душа народня, якої нічим не можна замінити". | ||||||
| |||||||
| |||||||
| |||||||
І.В. Бухарєва, В.М. Даниленко, В.М. Окіпнюк, І.М. Преловська. Репресовані діячі Української автокефальної православної церкви (1921-1930). Біографічний довідник. – Київ. – "Смолоскип". – 2011. – 181с. ISBN 978-966-2164-38-1 Довідник містить біографічні відомості про репресованих священнослужителів і церковнослужителів Української Автокефальної Православної Церкви (з 1930р. –Української Православної Церкви) в міжвоєнний період. Інформація ґрунтується на документах, які зберігаються у фондах Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Для науковців, архівістів, релігієзнавців, усіх, хто цікавиться історією Церкви новітньої доби в Україні. Відомості щодо Митрополита УАПЦ В.К. Липківського подано на стор. 64-66. | |||||||
|
Совершенно секретно Еженедельная сводка Секретного отдела ГПУ УССР № 43/53 за время с 22 по 29 октября [19]27 г[ода] [...] РЕЛИГИОЗНЫЕ ГРУППИРОВКИ. 2. ВЕЛИКИЙ СОБОР АВТОКЕФАЛИСТОВ ЛИПКОВЦЕВ С 17-го по 27-е октября в Киеве происходил великий собор украинской автокефальной православной церкви (УАПЦ0. На соборе присутствовало 243 делегата со всех округов Украины, (не считая присутствовавших на с'езде гостей. Из них – 23 епископа, 117 священников, 5 диаконов, 98 мирян… Поставленные перед собой задачи, а именно: 1) утверждение постановлений сентябрьского совещания и Покровского с'езда УАПЦ об осуждении ВПЦР'ады, митрополита ЛИПКОВСКОГО, архиепископа ЕРЕЩЕНКО и ПОТИЕНКО; 2) низложение митрополита ЛИПКОВСКОГО и 3) выборы нового митрополита и ВПЦР'ады, нами полностью выполнены. Собор прошел под полным нашим руководством. Митрополит низложен большинством 137 голосов при 45 против и 10 воздержавшихся (к моменту голосования делегатов присутствовало 192 человека). Осуждение ЛИПКОВСКОГО и ПОТИЕНКОВСКУЮ ВПЦР'аду постановления утверждены единогласно, при 1 воздержавшемся. Новым митрополитом избран епископ Николай БОРЕЦКИЙ, находящийся под нашим полным руководством. Президиум ВПЦР-ады избран в составе: председатель – протоиерей ЮНАКОВ; первый заместитель – МАЛЮШКЕВИЧ; второй заместитель будет кооптирован; секретарь – прот. МИЗЕЦКИЙ; казначей – мирянин КОБЗАРЬ. Все члены президиума подностью нами использовывались – МИЗЕЦКИЙ и КОБЗАРЬ, как секретные сотрудники, ЮНАКОВ и МАЛЮШКЕВИЧ, как обработаные нами. В дальнейшем, через вновь избранные руководящие органов УАПЦ и лиц, входящих в них, будет поведена борьба с бывшим митрополитом ЛИПКОВСКИМ и его сторонниками.
Нач[альник] СОУ ГПУ УССР КАРЛСОН Нач[альник] СО ГПУ УССР (підпис) ГОРОЖАНИН | ||||||
Матула Петро. Історія пам'ятника Митрополитові Липківському. – Вашінгтон. – 2009. – 204с. Library of Congress Control Number: 2009928882. |
Федорук О.К. Пластика Петра Капшученка. – Київ-Нью-йорк. – Видавництво М.П. Коця. – 2004. – 278с. | ||||||
|
З доповіді на Соборі митрополита Іоана (Боднарчука) "Відомо нам з історії, як на протязі 200 років царська Росія і її православна церква старалися викорінити українську мову: найперше в Церкві -заборонено було виголошувати проповіді рідною мовою, закрито вищий учбовий заклад України – Києво-Могилянську Академію, знищено Запорізьку Січ – велику опору національної Православної Церкви. А потім Валуєвський і Емський укази про заборону друкувати українською мовою... Здавалося б, що залишилось ще прибити один цвях до труни і поховати в ній Україну . Та прийшла пора революції 1917 року. Україна, як і Церква її зажадала свободи. Безстрашні сини нашого народу стали на боротьбу за свободу Церкви і за волю свого народу. Українське духовенство виступило на захист рідної Церкви. Ініціатором відродження Української Автокефальної Православної Церкви був митрополит Василь Липківський. «Вклоняюся твоїй великій тіні, Подвижнику, для нас вона свята!». В день Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня 1921 року зібрався у Києві в Софійському соборі Перший Всеукраїнський Собор Української Автокефальної Православної Церкви. Було 472 делегати, з яких 64 – священики, 18 – дияконів та подвижники рідної культури: академік Агатангел Кримський, професори С.Єфремов, В.Чехівський, В.Данилевич, Д.Щербаківський, П.Стебницький; письменники: Лариса Старицька-Черняхівська, М.Старицька, Григорій Косинка, Л.Дніпрова Чайка, М.Філянський; композитори: Кирило Стеценко, М.Ступницький, І.Давидовський, П.Козицький, Я.Яциневич, П.Демуцький, С.Гайдай. В Святій Софії у скорботних днях Як заповідано в Святім Письмі, Коли знову прийшла ворожа сила Так обрано було усім Собором і гасло сонце у людських серцях, Владик - синів вкраїнської землі Надія в серці душі освітила. Й освячено під Божим омофором. Зійшлися люди від усіх кінців У «Аксіос» і ревних молитвах Землі Вкраїнської на діло Боже, Постала Вільна Церква прабатьківська, І голос пролунав: «Вже час наспів, А на чолі її владика-ієрарх Дерзаймо, браття, і Бог нам поможе!» Митрополит Василь Липківський. " | ||||||
| |||||||
|